Уроки музики в початкових класах

Матеріал з ДніпроWiKi
Перейти до: навігація, пошук


Лекція 1.3.

Тема 2: Урок музики в початкових класах загальноосвітньої школи

Мета вивчення: Ознайомити студентів з основною формою організації музичного виховання учнів - урок, визначити розвиток здібностей молодших школярів на уроках музики, розкрити індивідуальний та диференційований підхід до учнів, методи музичного навчання, основні типи уроків та їх стислу характеристику.


План

Урок музики – основна форма організації музичного виховання учнів.

Розвиток музичних здібностей молодших школярів на уроках музики.

Індивідуальний і диференційований підхід до учнів.

Методи музичного навчання.

Типи уроків та їх стисла характеристика.


Література:

Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе. - М:Просвещение,1983. – С.168-178.

Печерська Е.П. Уроки музики в початковій школі. К.: Либідь, 2001. – 54-58.

Ростовський О.Я. Методика викладання музики в початковій школі. – тернопіль: Навчальна книга, 2001. – С81-91.


Питання для самоаналізу:

Яка основна форма організації музичного виховання учнів? Особливості проведення уроків музики.

Розкрийте поняття „музичні здібності”.

В чому полягає індивідуальний та диференційований підхід до учнів на уроках музики.

Дайте характеристику основних типів уроків.


Завдання для самостійного опрацювання:

Види музичної діяльності на уроках музики, їх значення і взаємозв’язок.

Сучасні вимоги до уроку музики в початкових класах.

Міжпредметні зв’язки уроку музики з іншими уроками.


Особливості шкільного уроку музики визначаються специфікою музичного мистецтва, в якому емоційна сфера відіграє визначальну роль. Тому пізнання художнього світу музики, яке відбувається в процесі навчання, не може зводитися тільки до роботи думки, а має органічно поєднувати свідомість і почуття.

Для уроків музики характерна часта зміна видів діяльності, що допомагає підтримувати інтерес і увагу дітей. Вся діяльність має об'єднуватися спільною темою, якій би підпорядковувалися окремі елементи.

Єдина тема чверті дає змогу досягнути цілісності уроку, єдності всіх його складових частин, оскільки в основу його побудови покладені не види діяльності учнів, а різні грані музики як єдиного цілого. При цьому вчителю й учням легше виділяти головне від другорядного, загальне від часткового. Критерієм успішності навчання стає те, наскільки учні відчули і зрозуміли основну тему.

Уроки музики у початкових класах будуються за "мозаїчним" принципами. Як правило, діти на уроці слухають два-три твори, співають поспівки і пісні, розучують нову пісню, виконують довільні й танцювальні рухи, обирають темброво-ритмічні супроводи, розмірковують про музику, проводять музичну гру тощо. Така різноманітність форм роботи може бути позитивною, якщо вона зумовлена багатством змісту уроку і використанням різних ігрових прийомів.

Учителю слід ретельно обдумувати план кожного уроку, дотримуючись генеральної лінії програми, не захоплюватися окремими видами роботи, не підмінювати прагнення до кінцевої мети (виховання музичної культури учнів) намаганням досягти успіху в одному з видів діяльності.

Урок музики має емоційно впливати на учнів, організовувати їхню художньо-пізнавальну діяльність, спонукати до активної й плідної музичної творчості. По-друге, він має наблизити учнів до пізнання особливостей музичного мистецтва, його наукових основ. Відчуте й пізнане на уроці - це ще одна цеглинка, покладена в фундамент музичної культури школяра. Тому уроку без постановки й досягнення конкретного навчально-виховного завдання не повинно бути.


^ 2.2. Розвиток музичних здібностей молодших школярів на уроках музики

Розвиток музикальності є неодмінною умовою формування музичної культури дітей. Під музикальністю розуміється сукупність здібностей, необхідних для успішної музичної діяльності. Основна ознака музикальності – переживання музики як вираження певного змісту. Музичне переживання за своєю суттю є емоційним переживанням, оскільки поза емоційним шляхом зміст музики осягнути не можна.. музикальність особливо виявляється в активній самостійній діяльності.

Існує три основні музичні здібності, які складають структуру музикальності.

По-перше, це ладове почуття.

По-друге, це здатність до слухового уявлення.

Відтак, структуру музикальності складають два провідних компоненти – емоційний та слуховий. Тому й усі музичні здібності характеризуються синтезом цих компонентів.

Сенсорною основою музичних здібностей є наочно-дійова орієнтація звуковисотних, ритмічних, тембрових і динамічних співвідношень.

На базі єдності емоційного й слухового компонентів складаються й основні музичні здібності.

Виявлення музичних здібностей залежить не тільки від вроджених задатків, а й від культурного середовища, музичного оточення. У багатьох дітей музичні здібності вперше починають розвиватися тільки в школі.

Залежно від конкретної музичної діяльності, якою займаються школярі (сприймання, виконання чи творчість), їм необхідні й інші музичні здібності. Наприклад, здатність до цілісного й диференційованого сприймання. Виконавська діяльність теж вимагає відповідних здібностей: чистоти співацьких інтонацій, якості звукоутворення у співі, пластичності моторного апарату, витонченості ритмічних рухів, узгодженість рухів рук під час гри на музичних інструментах.

Музично-творча діяльність молодших школярів виявляється в імпровізації пісенних мелодій, придумуванні нескладних мотивів, інсценуванні сюжетів пісень, пластичному інтонуванні музики, складенні елементарних танців, створенні ігр-драматизацій, темброво-ритмічних супроводів тощо. Музикальність дітей значною мірою визначається розвитком музичного слуху, під яким розуміється здатність до такого сприймання звучань, яке відповідає специфічним особливостям музики як особливого виду людської діяльності. Під музичним слухом вузькому аспекті (по Б.М.Теплову) розуміється здатність чути і відтворювати звуковисотний рух, який є основним носієм смислу в музиці. Музичний слух у широкому аспекті є не окремою, а синтетичною здатністю відчувати виразність музичної мови в єдності її компонентів, сприймати музику як змістове мистецтво, що несе в собі почуття і думки, життєві образи й асоціації.

^ 2.3. Індивідуально-диференційований підхід до учнів

Урок музики в школі як основна форма музичного виховання й навчання утруднює можливість індивідуального підходу до кожного учня, проте досвід дає підстави для виділення таких параметрів диференціації навчання.

Обсяг і складність навчального матеріалу диференціюють насамперед у процесі вивчення музичної грамоти.

Цікавим і корисним видом діяльності на уроках є вокально-інструментальне музикування.

Вибираючи методи навчання, бажано поступово збільшувати «питому вагу» творчих методів і обмежувати застосування репродуктивних.

У процесі хорових співів доцільно диференціювати допомогу кожному учневі під час розучування пісень (співвідношення педагогічного показу і словесних пояснень).

Слухання музики на уроках можна доповнювати диференційованими домашніми завданнями: читанням додаткової літератури про композиторів, слуханням музики в позаурочний час, добором на слух на інструменті основних тем знайомих музичних творів.

^ 2.4. Методи музичного навчання

Під час вибору методів потрібно враховувати мету, завдання, тип і структуру уроку, особливості класу.

Щоб забезпечити активність учнів у процесі навчання, вчитель не повинен часто застосовувати репродуктивний метод (репродукція — відтворення, його суть — «роби, як я»). Не слід також застосовувати на кожному уроці пояснювально-ілюстративний метод.

Сумнів викликає доцільність використання релятивного методу, рекомендованого у згаданих програмах.

Таким чином, розуміння вчителем діалектичної сутності методів навчання, їхнього взаємозв'язку й взаємопроникнення сприятиме цілеспрямованому їх вибору в кожній конкретні ситуації.

^ 2.5. Типи уроків музики

Відповідно до тематичної побудови програми виділяються певні типи уроку музики: урок введення в тему, урок поглиблення теми, урок узагальнення теми. Окремо слід виділити підсумкові уроки чверті й заключні уроки-концерти.

Головною ознакою уроку введення в тему є наявність у його змісті початкової інформації щодо теми; пошукової ситуації, в якій учні, розглядаючи музичний матеріал під новим кутом зору, заданим темою чверті, і, опираючись на набутий життєвий і музичний досвід, роблять перші узагальнення.

Особливістю уроку поглиблення теми є наявність у його змісті ново знання, що виступає однією з граней теми чверті. На основі сприймане музики і роздумів про неї, активного музикування учні мають виділити і усвідомити нову для них якість теми.

Головною ознакою уроку узагальнення теми є наявність у його змісті цілісної узагальненої характеристики знань, які розкривають суть теми чверті.

Завданням заключного уроку-концерту є показ рівня музичної культури учнів, досягнутий ними протягом навчального року. Він проводиться в урочистій обстановці, краще в актовому залі школи, із запрошенням батьків і вчителів.


плохо 2 хорошо 1 отлично 4 Ваша оцінка:


Додайте кнопку на своєму сайті:

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти
Google AdSense